☰
WEB SECURITY / PRACTICE

Як заборонити веб-доступ до .git, .env та службових файлів WordPress

Як заборонити веб-доступ до .git, .env та службових файлів WordPress

Службові файли сайту не повинні відкриватися через браузер. Якщо зловмисник завантажить .env, .git, composer.json, резервну копію або лог, він може дізнатися структуру проєкту, версії залежностей, шляхи до файлів, API-ключі, паролі та дані для підключення до бази.

WordPress, Elementor і встановлені плагіни не захищають сервер від неправильної конфігурації веб-доступу. Заборону потрібно налаштовувати на рівні Apache або Nginx, а непотрібні файли — видаляти з web root. Нижче наведено порядок дій, приклади конфігурації та спосіб перевірки результату.

Які файли та директорії потрібно закрити

Найнебезпечніші об’єкти — ті, що містять конфігурацію, вихідний код, історію змін, резервні копії або журнали. Навіть якщо файл не містить пароля безпосередньо, він може підказати атакувальнику версії компонентів і шляхи до важливих ресурсів.

Особливу увагу зверніть на .env і похідні файли на кшталт .env.production, каталог .git, файли Composer і Node.js, дампи бази даних, архіви та логи. У WordPress також не варто залишати в публічній директорії тимчасові копії wp-config.php, старі конфігурації або файли, створені під час міграції.

  • .env, .env.local, .env.production та інші файли зі змінними середовища.
  • .git, .svn та інші каталоги систем контролю версій.
  • composer.json, composer.lock, package.json, package-lock.json, yarn.lock.
  • Файли .sql, .log, .bak, .old, .orig, .swp, а також архіви .zip, .tar, .gz.
  • Резервні копії сайту, бази даних і конфігурації, якщо вони зберігаються під web root.
  • Файли з ключами, сертифікатами та приватними налаштуваннями, які не потрібні для прямої роздачі браузеру.

Перед налаштуванням перевірте web root і резервні копії

Web root — це каталог, з якого веб-сервер віддає файли сайту. Для WordPress це може бути public_html, public, www або інша директорія, визначена в конфігурації домену. Перевірте не лише корінь сайту, а й вкладені каталоги тем, плагінів та завантажень.

Спочатку видаліть або перемістіть за межі web root файли, які сайту не потрібні. Найкраще зберігати резервні копії та логи в окремому каталозі, недоступному для веб-сервера, або в зовнішньому сховищі. Заборона HTTP-доступу не замінює видалення зайвих даних: файл усе одно може бути доступний іншому процесу або випадково скопійований під час міграції.

Окремо перевірте права доступу до файлів. Заборонити скачування через Nginx або Apache важливо, але надмірні права на файловій системі можуть створити інші ризики.

  • Знайдіть архіви, дампи бази, логи та старі копії конфігурацій.
  • Перемістіть .git за межі публічної директорії, якщо він потрібен для деплою.
  • Не зберігайте паролі та API-ключі у файлах, які повинні віддаватися браузеру.
  • Переконайтеся, що резервна копія не має передбачуваної URL-адреси в публічному каталозі.

Як закрити службові файли в Apache

Для Apache правила можна додати у конфігурацію віртуального хоста або, якщо хостинг це дозволяє, у .htaccess у корені сайту. Конфігурація віртуального хоста зазвичай краща: вона централізована, зрозуміліша для адміністрування та не залежить від дозволу AllowOverride.

Приклад нижче блокує приховані файли, окремі службові конфігурації та типові резервні копії. Виняток для .well-known потрібен, щоб не перешкодити стандартним файлам перевірки домену, наприклад під час випуску сертифіката.

Правила потрібно адаптувати до структури проєкту. Не блокуйте механічно всі файли з крапкою, якщо сайт або інший сервіс легально використовує прихований файл у публічній директорії.

  • Після зміни конфігурації перевірте синтаксис Apache перед перезавантаженням.
  • Якщо використовується .htaccess, переконайтеся, що на сервері дозволено модуль rewrite та обробку відповідних директив.
  • Не вставляйте правила .htaccess у конфігурацію Nginx: це різні формати конфігурації.
<IfModule mod_rewrite.c>
    RewriteEngine On

    # Приховані файли та службові директорії, крім ACME/.well-known
    RewriteRule (^|/)\.(?!well-known(?:/|$)) - [F,L]

    # Конкретні файли конфігурації та залежностей
    RewriteRule (^|/)(?:composer\.(?:json|lock)|package(?:-lock)?\.json|yarn\.lock)$ - [F,L]

    # Резервні копії, дампи та логи
    RewriteRule (^|/).+\.(?:bak|old|orig|sql|log|zip|tar|gz)$ - [F,L]
</IfModule>

<FilesMatch "^(\.env(?:\..*)?|wp-config\.php(?:\..*)?|composer\.(?:json|lock)|package(?:-lock)?\.json|yarn\.lock)$">
    Require all denied
</FilesMatch>

Як заборонити доступ у Nginx

У Nginx правила додають у server block, який обслуговує домен. Регулярний location для прихованих файлів закриває .git, .env та інші об’єкти з крапкою на початку. Виняток для .well-known залишають, якщо він використовується для технічної перевірки домену.

Окремий блок для службових файлів потрібен тому, що не всі небезпечні файли починаються з крапки. Після внесення змін перевірте конфігурацію командою nginx -t і лише потім перезавантажте Nginx.

  • Розміщуйте правила в конфігурації конкретного домену, а не випадково в іншому server block.
  • Якщо перед Nginx є CDN або проксі, перевіряйте відповідь також через нього: кеш може тимчасово показувати старий результат.
  • Не дозволяйте доступ до .git навіть у разі, якщо репозиторій нібито не містить секретів.
location ~* /\.(?!well-known(?:/|$)) {
    deny all;
    access_log off;
    log_not_found off;
}

location ~* ^/(?:composer\.(?:json|lock)|package(?:-lock)?\.json|yarn\.lock|wp-config\.php(?:\..*)?)$ {
    deny all;
}

location ~* \.(?:bak|old|orig|sql|log|zip|tar|gz)$ {
    deny all;
}

Перевірте результат через HTTP-запити

Після налаштування потрібно перевірити не лише головну сторінку, а й конкретні URL. Для цього підійде curl або інший інструмент, який показує HTTP-статус і заголовки. Запити виконуйте ззовні сервера, оскільки локальна перевірка іноді обходить проксі, CDN або правила маршрутизації.

Для закритого ресурсу нормальним результатом є 403 Forbidden або 404 Not Found. Важливо, щоб у відповіді не було вмісту файлу, сторінки з дампом, фрагмента JSON чи повідомлення з секретними змінними.

  • Перевірте /.git/HEAD — відповідь не повинна містити рядок із поточної гілки.
  • Перевірте /.env — змінні середовища та паролі не повинні відображатися.
  • Перевірте /composer.json — файл не має завантажуватися напряму.
  • Перевірте /backup.zip, /database.sql і типові варіанти назв резервних копій.
  • Перевірте аналогічні шляхи у вкладених каталогах, якщо такі файли могли залишитися в темі або плагіні.
curl -i https://example.com/.git/HEAD
curl -i https://example.com/.env
curl -i https://example.com/composer.json
curl -i https://example.com/backup.zip

# Перевірка, що у відповіді немає секретного вмісту
curl -sS https://example.com/.env | head

Типові помилки під час захисту

Найчастіша помилка — блокування одного відомого URL замість категорії файлів. Атакувальник може знайти копію з іншою назвою або в іншому каталозі. Друга проблема — покладання лише на robots.txt. Він не забороняє доступ і не є механізмом захисту.

Також небезпечно повертати службові файли через PHP або інший обробник. Якщо правило для статичних файлів не спрацювало, веб-сервер може передати запит далі, а файл буде відданий як текст. Перевірте порядок location у Nginx і правила маршрутизації в Apache.

Не розраховуйте тільки на плагін безпеки WordPress. Захист на рівні CMS корисний як додатковий шар, але запит до .git або резервної копії може оброблятися ще до запуску WordPress.

Якщо файл уже був доступний в інтернеті, просто закрити його недостатньо. Змініть паролі до бази даних, ключі API, токени та інші секрети, які могли потрапити у витік. За потреби перевірте журнали веб-сервера та історію доступу.

  • Не використовуйте robots.txt як засіб блокування.
  • Не залишайте резервні копії у wp-content/uploads або корені сайту.
  • Не вимикайте перевірку .well-known без розуміння наслідків для сертифікатів.
  • Не перевіряйте лише статус 403: переконайтеся, що тіло відповіді не містить секретів.
  • Не редагуйте production-конфігурацію без резервної копії та плану відкату.

Контроль після змін і під час деплою

Захист службових файлів варто включити до чекліста запуску WordPress-сайту, оновлення теми, Elementor, плагінів і міграції на інший сервер. Після кожного деплою перевіряйте, чи не з’явилися нові архіви, логи або файли конфігурації в web root.

Зберігайте конфігурацію сервера в системі контролю змін, але сам репозиторій тримайте поза публічною директорією. Секрети краще передавати через змінні середовища або захищене сховище, а не комітити в Git.

Періодично переглядайте журнали на запити до .env, .git, .sql, .zip та інших службових розширень. Велика кількість таких запитів може свідчити про автоматичне сканування або спроби пошуку витоків.

  • Додайте перевірку службових URL до післярелізних тестів.
  • Переконайтеся, що staging-середовище також не відкриває конфігурацію та резервні копії.
  • Після витоку негайно відкличте та перевипустіть секрети, а не лише змініть правило доступу.
  • Обмежте доступ до адміністративних і технічних інструментів окремо від блокування файлів.

Поширені запитання

Чи потрібно повертати 403, чи краще 404?

Обидва варіанти прийнятні, якщо вміст файлу не розкривається. 403 явно показує, що ресурс існує, а 404 приховує сам факт його наявності. Вибір залежить від політики сервера, але важливіше не статус, а відсутність службових даних у відповіді.

Чи достатньо додати заборону до .htaccess?

Це може бути достатньо для Apache, якщо хостинг дозволяє потрібні директиви та файл знаходиться в правильному каталозі. Однак конфігурація віртуального хоста надійніша. Для Nginx .htaccess не працює — правила потрібно додавати в конфігурацію Nginx.

Чи можна залишити .git на сервері для автоматичного деплою?

Можна, але каталог має бути за межами web root або повністю закритий на рівні веб-сервера. Безпечніший підхід — виконувати деплой у робочу директорію, а публічною залишати лише директорію з файлами сайту.

Що робити, якщо .env або backup.zip уже відкривалися через браузер?

Спочатку закрийте доступ і видаліть файл із web root. Потім змініть усі паролі, ключі та токени, які могли бути в ньому, перевірте логи й кеші, а також оцініть, чи потрібно повідомити власника сайту або відповідальних за безпеку.

Висновок

Заборона веб-доступу до .git, .env, конфігурацій, логів і резервних копій — базовий, але важливий рівень захисту WordPress-сайту. Налаштуйте правила в Apache або Nginx, приберіть непотрібні файли з web root і перевірте конкретні URL через HTTP.

Захист має працювати не лише для WordPress і Elementor, а для всієї файлової структури домену. Регулярний контроль після оновлень і деплою допоможе не допустити повторної появи службових файлів у публічному доступі.

← Усі матеріали веб-безпеки